Банк портретів / Сарабун Василь, Анастасія та син Степан

Сарабуни Василь, Анастасія та син Степан

Василь і Анастасія Сарабуни та їхній син Степан під час нацистської окупації проживали на хуторі неподалік с. Кривче. Старший син Іван на початку 1941 р. був призваний до Червоної армії, дочки зі своїми сім’ями проживали окремо. Степан разом із батьком працював лісником. Улітку 1943 р. в лісі він випадково зустрів свого товариша Адольфа Зефтеля та його маму Елеонору, яких не бачив, відколи євреїв у квітні 1942 р. зігнали до гетто у Борщові. Адольф розповів, що звідти їм вдалося втекти всією родиною. Але під час втечі батько Юліан із молодшою сестричкою Рузею загубилися, а вони з мамою вже кілька днів голодні блукають лісом.

Степан забрав втікачів додому і заховав на горищі сараю. Батьки схвалювали рішення сина, бо й самі вже кілька тижнів забезпечували їжею єврейську родину Розенблат, яка переховувалася в лісі.

Протягом двох місяців Адольф Зефтель із мамою жили в родині Сарабунів. Але згодом по селу пішли чутки, що сім’я лісника переховує євреїв, і Степан змушений був наприкінці вересня 1943 р. відвести їх у ліс, де допоміг спорудити укриття. Взимку Зефтелі повернулися до обійстя Сарабунів. Невдовзі вони дізналися, що Юліан і Рузя потрапили під облаву і були знищені нацистами.

До визволення регіону від нацистів у квітні 1944 р. Степан із батьками переховували на горищі й свого давнього товариша Беніо Шпінделя.

Степан Сарабун у травні 1944 р. мобілізований до Червоної армії. У 1945 р. – червонофлотець 280-ї бригади ППО Тихоокеанського флоту, учасник радянсько-японської війни. Службу проходив разом із старшим братом Іваном. Демобілізувався в 1950 р.

Після війни родина Розенблат і Беніо Шпіндель переїхали до Ізраїлю. Елеонора й Адольф Зефтелі до 1990 р. проживали в Україні і увесь час підтримували зв’язок зі своїми рятівниками. А Василь Сарабун помер від тифу уже на наступний рік після завершення Другої світової війни.

Василь Сарабун був посмертно нагороджений званням «Праведник народів світу» 25 квітня 1995 р. Тоді ж цю почесну нагороду отримали його дружина Анастасія та син Степан.

Віталій Горобець

м. Київ

Національний музей історії України у Другій світовій війні

  • fingerprintАртефакти
  • theatersВідео
  • subjectБібліотека